Залежно від індивідуального підходу інженера-конструктора, заземлення безпеки і робоче зʼєднуються з грозозахисними безпосередньо, або за допомогою заземлювача, завданням якого є усунення струмів і хвиль високої частоти. Іншими словами, проектування і монтаж заземлення – це заходи, необхідні, щоб убезпечити будинок від аварій, суть якої в навмисному поєднанні точки мережі з заземлювачем. Система заземлення дозволяє знімати й відводити небезпечну напругу, оберігаючи життя людей і будинок від пожежі. Проектування і монтаж контуру заземлення, ціна якого виправдана, – це обовʼязково умова при зведенні обʼєкту. У тому числі особливу увагу цьому питанню варто приділити при зведенні котеджу, дачі або приватного будинку.

Як ми вже вище зазначили, проект-схема захисного заземлення зазвичай виконується в складі основного проекту електрики, де є вже план-схеми внутрішнього електроосвітлення та силового електрообладнання. Захисне заземлення виконується для повторного заземлення PE (PEN) провідника лінії живлення. Воно не є
заземленням для створення режиму роботи нейтралі, як наприклад на трансформаторній підстанції. Для захисту від блискавок будівель і споруд заземлювач призначений для відводу в землю струмів блискавки або обмеження перенапруг і в цьому випадку необхідні розрахунки в складі проекту блискавкозахисту.

Правильно спроектований і встановлений контур заземлення повинен характеризуватися:
а) низьким активним опором,
б) постійним активним опором протягом усього експлуатаційного періоду,
в) гарною стійкістю до корозії,
г) здатністю відведення високочастотних пікових струмів,
е) довгим терміном служби – не менше 30 років.

При проектуванні заземлений слід враховувати:
– ґрунтові умови,
– характеристику матеріалу, з якого виготовлений заземлювач,
– види заземлювачів, що застосовуються.

а) ґрунтові умови

Питомий опір ґрунту рішучим чином впливає на спосіб споруди заземлення і залежить від:
– фізичного складу ґрунту – в залежності від його виду питомий опір коливається в межах від декількох до кількох тисяч Ом-метрів. По можливості слід уникати сухих, піщаних і скелястих ґрунтів;
– вологості ґрунту – підвищена вологість ґрунту в значній мірі знижує  її  питомий опір. Це особливо важливо враховувати в проектах, що складаються для зон з великою кількістю сезонних опадів. Заземлювачі слід перешкодити досить глибоко – на рівні ґрунтових вод або на постійному рівні вологи;
– рН ґрунту – до створення системи заземлення слід перевірити реакцію ґрунту з метою підбору металу, який – в даних ґрунтових умовах – забезпечить максимальну тривалість придатності заземлення. Для міді хороше лужне середовище з рН> 7, для алюмінію, олова і оцинкованих металів – кисле середовище з рН <7;
– температури ґрунту – її зміна має значний вплив на її питомий опір.

б) матеріал
Приймаючи рішення про вид матеріалу, з якого буде виготовлений заземлювач, слід, перш за все, врахувати корозієстійкість цього матеріалу. Ми повинні бути впевнені в тому, що значення активного опору спорудженого нами заземлювача з часом буде збільшуватись в результаті корозії матеріалу. Завжди можна і потрібно
порівнювати заземлювачі, виготовлені з різних матеріалів, і вибирати найбільш підходящі.

в) види застосовуваних заземлювачів.
В основу проектування нових систем заземлювачів повинні бути закладені точні параметри ґрунту, особливо його питомий опір на різній глибині, що надають можливість підбору оптимального рішення системи заземлення з технічної та економічної точок зору. Слід однак дотримуватися принципу, що відстань між вертикальними заземлювачами повинна бути рівним довжині їх закопування на глибину і але не перевищувати 10 м.

Грозозахисні заземлення повинні відрізнятися не тільки низьким активним опором, але перш за все – низьким характеристичним імпедансом, що зменшує вплив електрорухомих сил супутніх відведеннь грозового розряду (швидкому збільшенню потенціалу).